Валерий Пекар написал статью для site.ua в связи с задержанием Корбана:
----------------------------
Давайте я вам розкажу, чому вибіркове правосуддя — це погано, навіть якщо воно спрямоване проти справжніх бандитів.
Перше пояснення буде ірраціональним, друге — раціональним.
Отже, перше пояснення. Ключовим словом у ньому буде довіра. Що це таке, ніхто не знає. Френсіс Фукуяма написав 700-сторінкову книжку під такою назвою, але ірраціональний характер довіри так і залишився непроясненим. Зате він чудово довів на матеріалі різних країн, епох та народів, що питання довіри є ключовим у побудові заможного і справедливого життя. Бо на довірі ґрунтуються інституції, а без інституцій неможливі ані економічний розвиток, ані верховенство права.
Ми звикли не довіряти державі, і тут уже немає сенсу копирсатися в минулому і шукати пояснення чи то у тривалій перерві у традиції державності, чи то в окупаційному характері держав, які сторіччями володіли Україною, чи то у хуторянському характері розселення. Важливо, що з довірою в українському суспільстві завжди є проблема. І тому ми не рухаємося, стоїмо на місці.
Щось зрушило на Майдані та після нього, коли почалася війна. Довіра з'явилася: люди несли на Майдан гроші, речі та харчі, не побоюючись, що попаде не в ті руки. Здавали мільйони гривень волонтерам, вірячи, що чоботи, броніки та тепловізори попадуть куди треба. Приносили речі у центри допомоги переселенцям, не думаючи про можливе зловживання.
( Read more... )
----------------------------
Давайте я вам розкажу, чому вибіркове правосуддя — це погано, навіть якщо воно спрямоване проти справжніх бандитів.
Перше пояснення буде ірраціональним, друге — раціональним.
Отже, перше пояснення. Ключовим словом у ньому буде довіра. Що це таке, ніхто не знає. Френсіс Фукуяма написав 700-сторінкову книжку під такою назвою, але ірраціональний характер довіри так і залишився непроясненим. Зате він чудово довів на матеріалі різних країн, епох та народів, що питання довіри є ключовим у побудові заможного і справедливого життя. Бо на довірі ґрунтуються інституції, а без інституцій неможливі ані економічний розвиток, ані верховенство права.
Ми звикли не довіряти державі, і тут уже немає сенсу копирсатися в минулому і шукати пояснення чи то у тривалій перерві у традиції державності, чи то в окупаційному характері держав, які сторіччями володіли Україною, чи то у хуторянському характері розселення. Важливо, що з довірою в українському суспільстві завжди є проблема. І тому ми не рухаємося, стоїмо на місці.
Щось зрушило на Майдані та після нього, коли почалася війна. Довіра з'явилася: люди несли на Майдан гроші, речі та харчі, не побоюючись, що попаде не в ті руки. Здавали мільйони гривень волонтерам, вірячи, що чоботи, броніки та тепловізори попадуть куди треба. Приносили речі у центри допомоги переселенцям, не думаючи про можливе зловживання.
( Read more... )