Їхали хозари із Дону додому
Sep. 8th, 2013 22:51![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
tyler78Вроде бы я уже давно ничему не удивляюсь...
И все-таки иногда "жизнь обгоняет мечту" (с) Довлатов.
Есть у меня один старый знакомый по Днепру. Я его не видел лет сто - в последний раз, когда мы общались, он работал преподавателем философии в ВУЗе...
И вот только что я обнаружил в френдленте написанное (или скопипастенное -неважно) им "сочинение". Я ЛИЧНО(!) знаком с этим тихим и, как мне казалось, интеллигентным человеком.
Когда и где он успел подхватить эту заразу???
Цитирую:
"Вслухаймося у текст пісні "Їхали козаки", яку в 1936 "повернув українському народові із забуття" московський краснознамьонний хор красной армії. Останнє видання цього тексту: Київ, 1993, "Музична Україна", збірник пісень; упорядник - Поріцька О.А. Отже, читаємо: "Їхали козаки із Дону додому, підманули Галю, взяли із собою. Ой ти Галю, Галю молодая, лучче тобі буде, як в рідної мами".
Зазначимо, що наш народ віками шліфував кожен наголос, кожну риму, складаючи пісні. А тут з першого ж куплету проглядає невправність, як технічна, так і смислова. Далі ж козаки в пісні показані не лицарями, а лиходіями, що поводяться з бідолашною Галею, як татари-людолови:
Везли, везли Галю крутими горами,
Крутими горами, темними лісами...
Прив'язали Галю до сосни косами.
Підпалили сосну із гори до низу.
Сосна горить, а Галя говорить:
"Ой, хто це чує, нехай порятує".
Тут уже не тільки рими, а й складів не вистачає для збереження ритму, мелодії і злагоди співу. Та облишмо, бо далі: "Обізвався козак: - Я в полі ночую, Я твій голосочок далеко почую". Почув козак! Облишмо наголоси! Чи є козак, який би кинув дівчину напризволяще, не порятував би її від нападників? А що ж у пісні? Гидко цитувати той текст хору імені Алєксандрова, чи не Л. Первомайським писаний (редагований), що знаходив "народні пісні про сокола Леніна", та для повної картини мушу подати увесь той бруд, кинутий в обличчя козацтву, що з дому свого - Дону, їхало невідомо до якого дому:
Каже другий: - я в полі пахаю,
Ой хто дочок має, нехай научає,
Ой хто дочок має, нехай научає.
Нехай на досвітки гулять не пускає.
Чи є хоч один українець, який би землю не орав, а пахав? З чийого лексикону словечко "пахаю", здогадатися неважко. А з останніх рядків виглядає лукавий мораліст, який "піклується" про цноту козацьких наречених і дочок роду нашого. Та козаки сам за себе могли постояти і на вечорницях, і на досвітках - берегти честь дівочу й дати відсіч усяким нахабам.
Може, й не винна упорядниця, що знайшла для збірника пісень такий текст. Не було під рукою іншого. А чи існував інший текст? Так, існував. За справжній зміст цієї пісні далекий родич нашої сім'ї дядько Гордій потрапив до одного з концентраційних таборів, збудованих у Києві за наказом Лєніна. Концтабори призначалися для "антисемітів"... Це окрема тема. А зараз про пісню. Ось як склав її народ і як співав її знищений чекістами-сіоністами дядько Гордій:
Їхали хозари із Дону додому,
Умовляли Галю їхати з собою:
"Ой ти, Галю, Галю молодая",
Умовляли Галю їхати з собою.
"Єдєм, Галя, с намі, мудримі жидамі,
Будєш жить получше, чєм у родной мами".
Не слухає батька Галя молодая,
До жидів на воза весело сідає.
Ті ж повезли Галю курними шляхами,
Крутими ярами, темними лісами.
Розтинали Галю масними руками,
Прив'язали бідну до сосни косами.
Попід ноги Галі накидали хмизу,
Запалили сосну із верху до низу.
Сосна догоряє, Галя промовляє:
"Ой хто мене чує, нехай порятує".
Козаки почули, до лісу майнули -
Жидів порубали, Галю врятували.
Ой хто дочок має має, нехай научає
З хтивими жидами шляхом не пускає.
Рядок "Ой ти, Галю, Галю молодая" є приспів перед повторенням кожного другого рядка куплету.
У цьому тексті були ще куплети, які, за нашим українським звичаєм, не співали, коли за столом були діти. У них йшлося про всі тортури над Галею та її опір злодіям. Я лише раз чув їх і на жаль, не запам'ятав. Батько останній раз проспівав цю пісню, почувши спотворений текст і заборонив нам співати її, пом'янувши дядька Гордія, якого не врятувало посилання на те, що так співає народ. Чекіст Ося Лівшиц сказав, що за такі пісні ЧК "пєрєстрєляєт вєсь етат народ".
А кто-то читает эту муть и лайкает, верит в существование "концлагеря для антисемитов..." На полном серьезе...
Отдельно умилило: разве казаки могут быть НЕ рыцарями, а лиходеями??? С чего бы это?
Только чекисты-сионисты способны поверить в подобную гнусность.
:(
И все-таки иногда "жизнь обгоняет мечту" (с) Довлатов.
Есть у меня один старый знакомый по Днепру. Я его не видел лет сто - в последний раз, когда мы общались, он работал преподавателем философии в ВУЗе...
И вот только что я обнаружил в френдленте написанное (или скопипастенное -неважно) им "сочинение". Я ЛИЧНО(!) знаком с этим тихим и, как мне казалось, интеллигентным человеком.
Когда и где он успел подхватить эту заразу???
Цитирую:
"Вслухаймося у текст пісні "Їхали козаки", яку в 1936 "повернув українському народові із забуття" московський краснознамьонний хор красной армії. Останнє видання цього тексту: Київ, 1993, "Музична Україна", збірник пісень; упорядник - Поріцька О.А. Отже, читаємо: "Їхали козаки із Дону додому, підманули Галю, взяли із собою. Ой ти Галю, Галю молодая, лучче тобі буде, як в рідної мами".
Зазначимо, що наш народ віками шліфував кожен наголос, кожну риму, складаючи пісні. А тут з першого ж куплету проглядає невправність, як технічна, так і смислова. Далі ж козаки в пісні показані не лицарями, а лиходіями, що поводяться з бідолашною Галею, як татари-людолови:
Везли, везли Галю крутими горами,
Крутими горами, темними лісами...
Прив'язали Галю до сосни косами.
Підпалили сосну із гори до низу.
Сосна горить, а Галя говорить:
"Ой, хто це чує, нехай порятує".
Тут уже не тільки рими, а й складів не вистачає для збереження ритму, мелодії і злагоди співу. Та облишмо, бо далі: "Обізвався козак: - Я в полі ночую, Я твій голосочок далеко почую". Почув козак! Облишмо наголоси! Чи є козак, який би кинув дівчину напризволяще, не порятував би її від нападників? А що ж у пісні? Гидко цитувати той текст хору імені Алєксандрова, чи не Л. Первомайським писаний (редагований), що знаходив "народні пісні про сокола Леніна", та для повної картини мушу подати увесь той бруд, кинутий в обличчя козацтву, що з дому свого - Дону, їхало невідомо до якого дому:
Каже другий: - я в полі пахаю,
Ой хто дочок має, нехай научає,
Ой хто дочок має, нехай научає.
Нехай на досвітки гулять не пускає.
Чи є хоч один українець, який би землю не орав, а пахав? З чийого лексикону словечко "пахаю", здогадатися неважко. А з останніх рядків виглядає лукавий мораліст, який "піклується" про цноту козацьких наречених і дочок роду нашого. Та козаки сам за себе могли постояти і на вечорницях, і на досвітках - берегти честь дівочу й дати відсіч усяким нахабам.
Може, й не винна упорядниця, що знайшла для збірника пісень такий текст. Не було під рукою іншого. А чи існував інший текст? Так, існував. За справжній зміст цієї пісні далекий родич нашої сім'ї дядько Гордій потрапив до одного з концентраційних таборів, збудованих у Києві за наказом Лєніна. Концтабори призначалися для "антисемітів"... Це окрема тема. А зараз про пісню. Ось як склав її народ і як співав її знищений чекістами-сіоністами дядько Гордій:
Їхали хозари із Дону додому,
Умовляли Галю їхати з собою:
"Ой ти, Галю, Галю молодая",
Умовляли Галю їхати з собою.
"Єдєм, Галя, с намі, мудримі жидамі,
Будєш жить получше, чєм у родной мами".
Не слухає батька Галя молодая,
До жидів на воза весело сідає.
Ті ж повезли Галю курними шляхами,
Крутими ярами, темними лісами.
Розтинали Галю масними руками,
Прив'язали бідну до сосни косами.
Попід ноги Галі накидали хмизу,
Запалили сосну із верху до низу.
Сосна догоряє, Галя промовляє:
"Ой хто мене чує, нехай порятує".
Козаки почули, до лісу майнули -
Жидів порубали, Галю врятували.
Ой хто дочок має має, нехай научає
З хтивими жидами шляхом не пускає.
Рядок "Ой ти, Галю, Галю молодая" є приспів перед повторенням кожного другого рядка куплету.
У цьому тексті були ще куплети, які, за нашим українським звичаєм, не співали, коли за столом були діти. У них йшлося про всі тортури над Галею та її опір злодіям. Я лише раз чув їх і на жаль, не запам'ятав. Батько останній раз проспівав цю пісню, почувши спотворений текст і заборонив нам співати її, пом'янувши дядька Гордія, якого не врятувало посилання на те, що так співає народ. Чекіст Ося Лівшиц сказав, що за такі пісні ЧК "пєрєстрєляєт вєсь етат народ".
А кто-то читает эту муть и лайкает, верит в существование "концлагеря для антисемитов..." На полном серьезе...
Отдельно умилило: разве казаки могут быть НЕ рыцарями, а лиходеями??? С чего бы это?
Только чекисты-сионисты способны поверить в подобную гнусность.
:(
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: 2013-09-09 06:54 (UTC)no subject
Date: 2013-09-09 17:38 (UTC)И еще как-то наткнулся на интервью Таймера - тот тоже, похоже, двинулся на почве внезапной свидомости...
no subject
Date: 2013-09-09 20:44 (UTC)no subject
Date: 2013-09-09 21:06 (UTC)no subject
Date: 2013-09-10 14:34 (UTC)no subject
Date: 2013-09-10 16:54 (UTC)no subject
Date: 2013-09-10 17:50 (UTC)no subject
Date: 2013-09-10 20:41 (UTC)no subject
Date: 2013-09-10 20:43 (UTC)no subject
Date: 2013-09-10 20:52 (UTC)no subject
Date: 2013-09-10 21:05 (UTC)no subject
Date: 2013-09-10 21:07 (UTC)no subject
Date: 2013-09-10 21:12 (UTC)Никакие общие знакомые не убедят меня в том, что безапелляционное метание ярлыков - это нормально.
И, тем более, не убедят в обратном тебя.
no subject
Date: 2013-09-10 21:22 (UTC)Самое прикольное, что сайт его и подпись на нём не совсем "свидомые". Я бы даже сказал, совсем москальские.
no subject
Date: 2013-09-10 21:27 (UTC)Мне лично достаточно констатации очевидного факта, который я и озвучил, отвечая Галке.
Предлагаю закрыть эту тему.
no subject
Date: 2013-09-10 21:49 (UTC)Ты Англию смотрел?
no subject
Date: 2013-09-10 21:57 (UTC)no subject
Date: 2013-09-10 21:59 (UTC)no subject
Date: 2013-09-10 22:07 (UTC)особенно будучи без форвардов -как сейчас.